Загальношкільний виховний захід "Уникнення ураження мінами і вибухонебезпечними предметами"

 
 

Загальношкільний виховний захід "Уникнення ураження мінами і вибухонебезпечними предметами"

Виховний захід проведено в рамках Міжнародного дня просвіти з питань мінної небезпеки і допомоги в діяльності, пов’язаної з розмінуванням



         Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 01.03.2018 №1/9-130  «Щодо проведення уроків та виховних заходів у закладах освіти з питань уникнення ураження мінами та вибухонебезпечними предметами», листа Комунального вищого навчального закладу «Харківська академія неперервної освіти» від 16.03.2018 №369 «Щодо проведення уроків та  виховних годин у закладах освіти з питань уникнення ураження мінами  і вибухонебезпечними предметами»     та з метою підвищення рівня мінної безпеки дітей і учнівської молоді, захисту їх від вибухонебезпечних предметів, в нашому навчальному закладі було проведено загальношкільний виховний захід.

 

Мета: Розповісти дітям про вибухонебезпечні предмети й речови­ни, про їхню загрозу життю та здоров'ю. Виховувати почуття відповідальності за своє життя та життя інших людей.

 

 

Було організовано перегляд навчального фільму «Дії населення при виявленні підозрілого вибухонебезпечного предмету» та мультфільму «Небезпечні знахідки».

 

Хід заняття

Учитель.

—  Які ви знаєте вибухонебезпечні предмети?

—  Чому вони так називаються?

—  Яку небезпеку вони становлять?

 

Учитель.

Вибухонебезпечними предметами в наші дні мож­на вважати будь-яку речовину або предмет, які здатні вибухати й завдавати чимало біди тим, хто не вміє з ними поводитись.

Багатостраждальна ук­раїнська земля приховує в собі страшні залишки часів війни — бом­би, снаряди, міни, гранати, патрони. Усе це називають вибухоне­безпечними предметами (ВНП). За окремими підрахунками, ще сьогодні на території України перебуває кілька мільйонів одиниць смертоносного вантажу, в тому числі близько 100 тисяч авіабомб.

Вибухонебезпечні предмети, що залишилися після війни, можна знайти у водоймах, у лісі, у полі, на городі, у руїнах будівель, під час розкопок. Найчастіше їх знахо­дять у місцях колишніх бойових дій. Земля приховує багато небез­печних знахідок, на які можна натрапити й стати їхніми жертва­ми, навіть не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що в землі під багаттям, розведеним на лісовій галявині, не причаїли­ся снаряди часів війни.

Вибухонебезпечні предмети становлять смертельну загрозу. До них належать: артилерійські снаряди; реактивні та інженер­ні міни; авіабомби; детонатори; ручні гранати; набої різних видів. Усі вони містять вибухові речовини й можуть вибухнути від удару, тертя, струсу або інших механічних дій.

Навіть після довготривалого перебування у воді або землі ці ре­човини не втрачають здатності вибухати. Не встигнеш і оком морг­нути, як снаряд чи граната розлетяться на сотні осколків, здатних спричинити смерть чи каліцтво.

Зовнішній вигляд боєприпасів від тривалого перебування в ґрунті або у воді сильно змінюється: під впливом вологи вони де­формуються, іржавіють і від найменшого дотику можуть вибух­нути. Ця зброя може розірватися в руці. Відомо чимало випадків, коли хлопці, не підозрюючи про небезпеку, гралися знайденими предметами.

Гра з вибухонебезпечними предметами загрожує втратою здо­ров'я не лише тому, хто вирішив погратися, але й товаришеві, який стоїть поруч.

Тому в разі виявлення незнайомих предметів або схожих на ви­бухонебезпечні :

—    у жодному разі не можна торкатися знахідок власноруч і доз­воляти це робити іншим;

—    про знайдені підозрілі предмети слід негайно повідомити до­рослих (МНС, у школі, поліції, найближчій установі);

—    не можна розпалювати багаття поблизу знахідки;

—    слід запам'ятати дорогу до того місця, де була виявлена знахід­ка, й поставити застережний знак.

Категорично забороняється:

—    брати вибухонебезпечний предмет у руки, зберігати його, на­грівати та ударяти по ньому;

—    переносити, перекладати, перекочувати його з місця на місце;

—    намагатися розібрати;

—    використовувати для розведення вогню, кидати, класти у во­гонь;

—    заносити в приміщення;

—    закопувати в землю;

—    кидати в криницю або річку;

—    здавати на металобрухт;

—    використовувати для виготовлення саморобних піротехнічних засобів — петард чи вибухових пакетів.

Невиконання цих вимог і правил може призвести до тяжких наслідків, що, на жаль, трапляється дуже часто.

 

Пам'ятайте, що знешкоджувати вибухонебезпечні предмети мають тільки спеціально підготовлені фахівці піротехнічних груп, які пройшли фахову підготовку та мають навички роботи з «від­лунням війни».

 

Учитель.

Чи згодні ви з думкою про те, що вибухонебезпеч­ні предмети — це не тільки бомби, снаряди, міни, гранати часів війни? (Вислуховування відповідей учнів.)

Учитель.

Сьогодні щонайпильнішу увагу приділяють піро­технічним засобам: петардам, хлопавкам, бенгальським вогням, ракетницям тощо.

Свята полюбляють і діти, і дорослі. Чо­мусь існує думка, що справжнє свято не може обійтись без зву­кових та світлових ефектів у вигляді феєрверків, петард, салютів. На жаль, рідко хто задумується над тим, яку небезпеку прихову­ють у собі піротехнічні вироби побутового призначення.

Ці предмети здатні розриватися в руках людини, яка не вміє з ними поводитися. Можливий також інший варіант, коли така річ зроблена з порушеннями технології виготовлення. Така іграш­ка може призвести до небезпечних і тяжких наслідків. Невміле та неграмотне використання піротехнічних виробів іноді призво­дить до непередбачуваних ситуацій: палаючі ракети залітають на балкони квартир, розбивають шибки вікон у будинках. Унаслідок необережного поводження з петардами трапляються нещасні ви­падки, під час яких чимало людей, а особливо дітей, отримують  травми очей, опіки рук тощо. На жаль, інколи ці міні-вибухоне-безпечні предмети можна побачити і в дитячих руках. Відомі ви­падки, коли діти залишалися без верхніх або нижніх кінцівок, без очей тощо.

Щоб уникнути нещасних випадків, слід точно знати інструк­ції щодо використання петард у побуті. Займатися цим повинні до­рослі люди, які добре розуміють наслідки їхнього неправильного застосування.

 

Категорично забороняється:

—    користуватися саморобними піротехнічними засобами;

—    запалювати бенгальські вогні біля ялинки, при великому скуп­ченні людей, біля дітей у маскарадних костюмах;

—    підривати петарди в приміщенні, в покинутих будівлях, біля житла людей;

—    цілитися хлопавкою в обличчя, стріляти в легкозаймисті пред­мети.

—   Ракетниця для феєрверків повинна перебувати лише в руках Досвідченого дорослого.

 

Над виробництвом феєрверків працюють учені-піротехніки.   Є навіть ціла наука піротехніка («наука про го­ріння»).

Піротехніка — це складна наука. Вона допомагає детективам знаходити терористів, а будівельникам і гірникам — прокладати дороги. Піротехніки створюють сигнальні ракети й прискорювачі для космічних ракет.

Для виготовлення феєрверків, які раніше називали бризками світла, використовують порох.

 

1-й учень. Чорний порох винайшли в Китаї ще до нової ери, але дуже довго зберігали його формулу в секреті. У XII столітті по­рох почали використовувати в усьому світі — у гірничій справі та будівництві. А в XIV столітті з нього почали виготовляти запали для гармат і мушкетів. Порох і сьогодні є ідеальною вибуховою ре­човиною — він займається від однієї іскри...

 

2-й учень. В Іспанії під час розвантаження піротехніч­ної продукції на фабриці пролунав потужний вибух. Загинуло 22 робітники, 600 отримали поранення.

 

3-й учень. Працюючи з порохом у 1867 році, А. Нобель одержав динаміт, що в перекладі з грецької означає «сила». За до­помогою динаміту будують дороги, тунелі, добувають вугілля... Використовують його й при виготовленні зброї.

Для дітей ця речовина смертельно небезпечна.

 

Учитель.

 Вибухонебезпечними можуть бути й балони з-під природного газу, кисню, ацетилену тощо, а також незнайомі вам предмети чи пристрої. Будь-який вибух зазвичай завдає шкоди здоров'ю людини.

У кожному будинку є газові плити, які мають інструкцію з ви­користання. Порушення цієї інструкції може призвести до вибу­ху. Ось чому маленьким дітям заборонено користуватися газови­ми плитами.

Нерідко учні граються з хімічними речовинами, які здатні ви­бухати. Діти інколи не розуміють, що проводити досліди й експе­риментувати з невідомою речовиною досить небезпечно. Такі до­сліди або експерименти дуже часто закінчуються бідою, внаслідок чого, і це в кращому разі, дитина потрапляє до лікарні. Проте відо­мо чимало випадків, коли ці ігри закінчувалися смертю.

Отож, не грайте з вибухонебезпечними предметами! Застері­гайте від цього своїх товаришів! Пояснюйте їм, що такі ігри вкрай небезпечні!

Але небезпечними є не тільки боєприпаси й піротехнічні ви­роби.

Запитання:

Які ще предмети є вибухонебезпечними?

Чи згодні ви з думкою про те, що аерозольні балончики, яки­ми ми користуємося в побуті — лак для волосся, засоби від тар­ганів,— так само є вибухонебезпечними?

Що може статися, коли люди порушують правила користуван­ня ними?

Що пишуть на балончиках, аби попередити біду? Чому треба дотримуватися цих застережень?

 

Учитель. На небезпечних предметах, як правило, є такі за­стережні знаки (демонстрація знаків).

 

Легкозаймиста

речовина

       Вибухова

       речовина     

Отруйна

речовина

 

Запам'ятайте ці застережні знаки та що вони означають!

 

Учитель.

 Інколи ви можете натрапити на незнайомі пред­мети. У жодному разі не беріть їх у руки, як би цікаво вам не було. Вони можуть бути небезпечними.

Йдучи по вулиці, звертайте увагу на підозрілі предмети. Ними можуть бути:

—    невідомий згорток або деталь, яка лежить у салоні машини чи прикріплена зовні;

—    залишки різних матеріалів, які не повинні перебувати в цьому місці (мішки, згортки, пакети, дроти);

—    висячі дроти або ізоляційна стрічка;

—    сумка, портфель, коробка.

Помітивши річ без господаря, обов'язково зверніться до пра­цівника поліції або іншої посадової особи, зателефонуйте машиніс­тові метро, повідомте водія автобуса (тролейбуса, трамвая).

Не чіпайте знахідки, відійдіть від неї якнайдалі.

 

Учитель.

За якими ж ознаками можна визначити вибухо­небезпечний предмет?

Як правило, такі предмети характеризуються видовженою формою; наявністю дротів, що стирчать або тягнуться вусібіч; див­ними звуками ( цокання годинника, шипіння, виділення газу то­що); світловими сигналами (блимання лампочки тощо).

Майже всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механіч­них дій та нагрівання. Маючи справу з вибуховими речовинами, слід бути дуже уважними й обережними. Одна з основних причин нещасних випадків з вибуховими пристроями — грубе порушення елементарних правил безпеки.

 

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами

Правило 1. Не грайся аерозольними балончиками.

Правило 2. Знайшовши підозрілий предмет, не можна:

—  наближатися до нього;

—  пересувати його або брати в руки;

—  кидати, ударяти по ньому;

—  приносити предмет додому, у табір, до школи.

Від найменшого дотику до нього може статися вибух величез­ної сили.

Правило 3. Негайно повідом поліцію або дорослих про зна­хідку!

 

 

Зворотній зв'язок:

Які ти знаєш вибухонебезпечні предмети? Чому вони так називаються?

Чому вони залишилися в землі після останньої війни?

Чому інколи важко розпізнати бомби, гранати, міни, патрони, снаряди?

Де на них можна натрапити?

Що треба робити, побачивши такий предмет?

Чому до нього не можна наближатися, брати в руки?

Чому від найменшого дотику до такого предмета може статися вибух величезної сили?

Коли предмети можуть стати небезпечними?

Для чого на аерозольних балончиках роблять застережні на­писи?

Які застережні знаки є на небезпечних предметах? Що вони оз­начають?

Чи можуть тобі трапитися вибухонебезпечні предмети, на яких відсутні застережні написи?

Що забороняється використовувати під час свят?

Які правила поводження з вибухонебезпечними предметами ти запам'ятав?

 

 

 

Учні ознайомились та отримали пам'ятку "Вибухонебезпечні предмети"

 

До вибухонебезпечних предметів відносяться різноманітні боєприпаси, які випадково знаходять на землі у лісі, на полі після розмиву грунту дощовими водами, на дні річок, проте частіше - у грунті. Це авіаційні бомби, артилерійські снаряди, інженерні та артилерійські (мінометні) міни, фугаси, гранати та патрони.

Більшість із них залишились нам у спадок після Другої світової війни, але і в післявоєнний час цей «арсенал» постійно поповнювався сучасними боєприпасами, які не вибухнули з різних причин на військових полігонах та за їх межами.

Зовнішній вигляд боєприпасів від тривалого перебування в ґрунті або у воді сильно змінюється: під впливом вологи вони деформуються, іржавіють, проте вони не втрачають здатності вибухати навіть від невеликого тертя, струсу чи легкого удару.

Основну небезпеку у вибухонебезпечних предметах становлять пристрої ініціювання вибуху основної маси вибухівки боєприпаса. Під час перебування у землі від впливу вологи, взаємодії металу та вибухової речовини боєприпаса утворюються хімічні сполуки – пікрати, які зовні мають вигляд білуватих порошкоподібних наростів. Пікрати також можуть вибухати від тертя, іскри чи удару.

 

Запам’ятайте! Якщо ви випадково виявили вибухонебезпечний предмет,до нього не можна навіть торкатися – це дуже небезпечно.Знешкоджувати вибухонебезпечні предмети мають правотільки спеціально підготовлені фахівці піротехнічних груп, які пройшли фахову підготовку та мають практичні навички роботи з вибуховими речовинами та різноманітними боєприпасами.

 

При виявленні підозрілого предмета, що може виявитися вибухонебезпечним:

- не чіпайте, не відкривайте, не рухайте знахідку;

- зафіксуйте точний час, коли вона була виявлена;

- відгородіть місце, де знаходиться підозрілий предмет;

- відведіть подалі людей від підозрілої знахідки;

- припиніть будь-які роботи в районі небезпечного місця;

- організуйте тимчасову охорону небезпечного місця до приїзду спеціально підготовлених фахівців та не допускайте туди сторонніх осіб;

- про знахідку вибухонебезпечного предмета необхідно ТЕРМІНОВО повідомити місцеві органи влади (сільську раду, відділення поліції, відділ з питань надзвичайнихситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за номером 101).

 

Категорично забороняється:

- брати вибухонебезпечний предмет у руки, зберігати його, нагрівати та ударяти по ньому;

- переносити, перекладати, перекочувати його з місця на місце;

- намагатися розібрати;

- використовувати для розведення вогню, кидати, класти у вогонь;

- заносити в приміщення;

- закопувати в землю;

- кидати в криницю або річку;

- здавати на металобрухт;

- використовувати для виготовлення саморобних піротехнічних засобів - петард чи вибухових пакетів.

 

Не забувайте, що легковажне та необережне поводження з вибухонебезпечними предметами неодноразово призводило до загибелі або каліцтва як дітей, так і дорослих. 



Создан 05 апр 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником